Підбір ниток піткання. Відпрацювання закладного
та перебірного способів.
Для основи
беруть бавовняну чи льняну сирову не пофарбовану пряжу (основа не бере участі в
колористичній композиції килима). Для утка використовують найрізноманітнішу
пряжу — вовну, шовк, льон, сизаль (волокно кубинської рослини сизаль),
різноманітні синтетичні нитки. Кольорове переплетення утка немов «застилає»,
повністю закриває нитки основи. Кольорові нитки утка, які тчуть за певною
схемою різних переплетень, утворюють рисунок.
Розглянемо основні прийоми роботи на рамі для ткання. Щоб
спростити й одночасно пришвидшити процес ткання на рамці, виконують імітацію першого та другого ремізу ткацького верстата (інакше доводиться всі нитки для утворення зіву кожного разу перебирати вручну). Виконується це так:
1) за допомогою першої перебирки (дерев’яна лінійка, загострена з одного боку, що використовується для набирання ниток основи) поступово набираємо непарні нитки основи за всією шириною виробу;
2) перебирку відводимо до верхнього краю рамки, ставлячи її на ребро, й утворюємо перший зів;
3) на другу перебирку набираємо парні нитки основи, а перебирку також ставимо на ребро;
4) з допомогою міцної нитки в’яжемо петлі на кожній з
ниток основи, які зв’язуються в пучки (кількість таких пучків залежить від ширини основи);
5) після виконання нитяних петель, зв’язаних у пучки, перебирку забираємо.
Процес ткання на рамі відбувається таким чином: для утворення першого зіву планку відсовуємо до середини основи і ставимо на ребро. Прокладаємо нитку піткання і прибиваємо (ущільнюємо) за допомогою звичайного гребінця. Планку кладемо плазом і відсуваємо до верхнього краю основи. Для утворення другого зіву нитяні петлі підтягуємо до середини основи, почергово піднімаємо і в утворений зів вставляємо перебирку, яку повертаємо на ребро, далі прокладаємо нитку піткання і забираємо перебирку.
Процес повторюємо спочатку. На початкових етапах ткання дуже часто відбувається стягування основи по ширині. Щоб уникнути цього, з допомогою міцної нитки через декілька сантиметрів бажано краї притягнути до рами.
Починаючи роботу на рамі, потрібно звернути увагу на
засвоєння ними основних прийомів ткання полотна – рівномірному збиванню нитки піткання, отриманню рівних країв виробу, дотримання однакової ширини виробу на початку і в кінці роботи, правильному введенню та закінченню ниток різного кольору.
Наступним етапом у вивченні ткацьких технік може бути
чергування двох ниток різного кольору – одна прокидка одним кольором, друга – іншим. Таке поєднання утворює вертикальні стовпчики – „драбинку‖. На цьому етапі, набувши початкових навичок у тканні, учні можуть самостійно виконати смугастий тканий виріб, компонуючи за власним бажанням обрані кольори ниток.
Опанувавши виконання виробів технікою полотняного
ткання, можна переходити до виконання орнаментів. Однією з найпоширеніших технік візерунчастого ткання є перебірна техніка, характерною особливістю якої є рельєфний орнамент, що виступає над рівнем поля тканини. Ця техніка ткання передбачає використання двох видів ниток: ґрунтове та візерунчасте. Ґрунтове піткання, переплітаючись з основою, формує поле тканини; візерунчасте – рельєфний орнамент. Перебірне ткання має безліч різновидів: суцільний перебір, перебір з вибором, перебір з розробкою орнаментальних мотивів „під парки‖, „під полотно‖, „під репс‖, „під саржу‖ та ін. Для практичної роботи використовуємо перші дві техніки перебору – суцільний перебір і перебір з вибором
Розглянемо процес створення перебірного візерунка по всій
ширині тканини. Такий тип перебірного ткання широко використовувався в народному ткацтві Полісся та Волині, зокрема при виготовленні сорочок та запасок (фартухів). Орнаменти Полісся характеризуються простими і вишуканими геометричними формами, гармонією і ритмом кольорових площин та ліній, композиційною довершеністю. Поліські візерунки на тканинах виконуються переважно червоними нитками на білому або сіруватому тлі з додаванням подекуди чорної, зеленої або синьої нитки. Такі перебірні візерунки майже завжди поєднуються з гладкими кольоровими смугами різної ширини.
Для виконання суцільного перебору, в першу чергу, необхідно
розробити орнамент, перенести його на папір у клітинку
(найзручніше з розміром клітинки 2х2 мм) та підготувати два види ниток – на фонове та візерунчасте піткання. Для візерунчастого піткання підбирають переважно вдвічі грубші нитки для того, щоб орнамент рельєфно виділявся на поверхні тканині і щільно застеляв фонове піткання.
Після підбору ниток і розробки орнаменту визначається
масштаб візерунка, тобто кількість ниток основи (уступ по основі), яка припадає на одну клітинку візерунка (1, 2, 3 і більше, залежно від густини тканини та розмірів орнаменту) та кількість пітканевих прокидок на одну клітинку (по вертикалі). Розглянемо найпростіший варіант виконання візерунчастого перебору, коли одна клітинка візерунка відповідає одній нитці основи та двом прокидкам піткання. На малюнку відмічається середина орнаменту, яка відповідатиме центральній нитці основи. За допомогою дощечки-перебирки перебираємо нитки основи згідно з першим горизонтальним рядком малюнка в один бік від центру з таким розрахунком, щоб вона вкривала ті групи ниток основи, над якими проходитиме нитка візерунчастого піткання, і проходила під тими нитками основи, де повинно бути тло візерунка. Після цього перебираємо нитки в інший бік і на малюнку відмічаємо початок візерунка з правого боку. Перебирку ставимо на ребро і в утворений зів прокладаємо нитку візерунчастого піткання. Тоді виконуємо 2–4 прокидки гладенького фонового піткання. Наступну візерунчасту прокидку починаємо набирати справа по всій ширині виробу, причому крайні нитки основи завжди набираємо на перебирку зверху, а в малюнку орнаменту їх не враховуємо.
Залежно від того, чи проходить узорна нитка всією шириною виробу, чи його окремими ділянками, використовують техніку ткання – „перебір з вибором‖. Якщо при суцільному переборі різнокольорові нитки піткання розташовуються лише горизонтальними смугами, то при „переборі з вибором‖ розміщення кольорів може бути довільним: смугами, діагоналями, „розсипом‖. Яскравим прикладом такого ткання є багатоколірні гуцульські верети, перемітки, подушки, доріжки тощо, яким притаманні багатство та складність орнаментики, яскрава поліхромія, використання в одному виробі різноманітних технік та орнаментальних мотивів, витонченість виконання.
Послідовність виконання практичного завдання:
1. Освоїти прийоми натягування основи на раму.
2. Виконати вправи для освоєння найпростішого виду ткацького переплетення –полотняного: виткати смугу одним кольором піткання 7х15 см, виткати смугу з ефектом поступової «розтяжки» кольору від світлішого до темнішого тону і
навпаки, застосовуючи різні відтінки пряжі (7х15 см).
3. Виконати вправи для оволодіння прийомами переходу одного кольору в інший вертикально, зубцями, наскісно, для чого послідовно виткати смуги 7х15 см.
4. Виконати вправи для освоєння техніки ткання контурним шнуром; одинарним та подвійним шнуром (метод утворення декоративної косички). Виткати смуги 5х15 см, чергуючи різнокольорові та меланжеві нитки піткання.
5. Виконати вправи для освоєння прийомів ворсової техніки – виткати смугу 5х15 см одним кольором та виконати ворсом просту геометричну фігуру на тлі полотняного переплетення – коло діаметром 7 – 9 см, вписати в квадрат простого переплетення 15х15 см.
6. Виконати вправи для освоєння техніки «кругляння», укладаючи нитки піткання півколом; спочатку виткати смугу 10х15 см одним кольором, потім виконати складнішу вправу, застосувавши метод кольорової «розтяжки» в техніці «кругляння» (10х15 см).
7. Для освоєння техніки перебірного ткацтва виткати фрагмент нескладного геометричного орнаменту кролевецького рушника 10х15 см.
8. Виконати вправи для оволодіння способами завершення країв виробу: нав’язування бахроми гачком, кріплення китиць, підшивання країв голкою, фіксування основи у вигляді бахроми по 20 см кожного варіанту; для виконання цього завдання використати попереднє ткання вправ.
Немає коментарів:
Дописати коментар