Блог вчителя трудового навчання (дівчата) та технології

5 клас

Тема. Серветка. Вишивка як вид декоративно-ужиткового мистецтва. Конструкційні матеріали. Графічне зображення вишивки на серветці

Добрий день, дівчатка!

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Про який конструкційний матеріал складено загадку: «Що має лице, та не має потилиці?»
Для виготовлення яких виробів може використовуватись тканина? (Відповіді учнів.)

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Довгими осінніми та зимовими вечорами збиралися молоді жінки та дівчата на вечорниці. Линула пісня, а вправні руки майстринь, не спиняючись ні на хвилину, пряли. У вільний від хліборобських клопотів час треба було багато встигнути, щоб навесні пишно прибрати до свята хату тканими доріжками, скатертинами, ряднами, заквітчаними веселковими узорами; треба було виготовити свій посаг, щоб рушниками обдаровувати дружок і сватів. Селянинові потрібно було чимало різних тканин, адже кожен сам забезпечував свої власні потреби у виготовленні одягу, обладнанні житла. Люди прагнули зробити гарним своє речове середовище, прикрасити свій побут. Так виникло декоративно-ужиткове мистецтво — один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашати». Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Декоративно-ужиткове мистецтво — один із видів художньої діяльності, вироби якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративний означає «прикрашений» , а ужитковий — це практичний» потрібний у побуті.

Народне декоративно-прикладне мистецтво відрізняється барвистістю, життєрадісністю, а найголовніше, показує вдале сполучення кольору форми і матеріалу. У творах декоративно-ужиткового мистецтва краса є основною, і тому ці предмети використовують як прикраси.
З далекого минулого прийшло до нас і рукоділля — рук діло — писанкарство, плетіння, в’язання, вишивання, різьблення, ткацтво тощо. І виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі, зі спілкування з навколишнім світом та потреби не стільки бачити красу, а й творити її власними руками.
У кожного народу є свої види декоративно-прикладного мистецтва. Вони обумовлені кліматичними умовами, навколишньою природою, традиціями. Ми — українці. На території України поширені такі види ДПМ, як: вишивка, килимарство, ткацтво, різьблення, писанкарство, гутництво, гончарство, ковальство, витинанка, лозоплетіння, флористика; народне малярство (лубок), розпис.
Для їх виготовлення використовують такі матеріали, як глина, тканина, метал, папір, дерево, нитки, мінеральні фарби тощо.

Вишивка як вид декоративно – прикладного мистецтва.

Орнаментальні мотиви та техніки вишивок в різних регіонах України. Вишивка – давній улюблений засіб декорування предметів одягу, рушників, скатертин.

Техніка вишивки складається з понад ста видів швів: тамбур, низь, хрестик, гладь; а також з інших традиційних технік( занизування, виколювання).

Основні орнаментальні мотиви (геометричні, рослинні, зооморфні, антропоморфні) представлені в різному колірному вирішенні.

Вишивка — традиційний вид декоративно-ужиткового мистецтва, у якому композиційне зображення виконують на основі вишивальними нитками чи іншими оздоблювальними матеріалами ручним або машинним способом.

Вишивання — це процес виконання вишивки. За допомогою лише голки та вишивальних ниток (або інших матеріалів для вишивання) на чистому полотні народжуються мальовничі, з глибоким змістом візерунки.

Матеріалами для вишивання є основа, на якій вишивають, та оздоблювальні матеріали, якими вишивають. Для вишивання використовують не тільки ткані й неткані текстильні матеріали, вишивальні нитки, а й шкіру, замшу, бісер, лелітки, перли та інші оздоблювальні матеріали.

Для побудови композиції вишивки необхідно володіти такими поняттями: композиція, орнамент, рапорт, колорит тощо.

Композиція вишивки — творче поєднання різних елементів візерунка вишивки в єдине ціле та гармонійне розташування їх на виробі.

Композиції вишивки властива орнаментальність, ритмічність, симетричність, рівновага, пропорційність.

Орнамент — оздоблювальний візерунок, побудований на ритмічному повторенні окремих його елементів, мотивів. Мотив — характерна особливість зображень, зокрема в орнаменті.

Слово «орнамент» походить з латинської мови і в перекладі означає «прикрашати». Призначення орнаменту — прикрасити виріб, підкреслити його форму, закласти глибинний зміст у кожний його мотив.

Рапорт орнаменту — ритмічне повторення одного елемента орнаменту за всією довжиною вишивки . Рапортом може бути будь-який мотив: геометричний, рослинний, тваринний тощо.

Традиційні орнаменти в українській вишивці за мотивами поділяють на чотири основні групи:

На серветках і доріжках найчастіше вишивку розташовують уздовж країв виробу, в кутках або в центрі ). Можна також розподілити поверхню виробу на квадрати і розташувати в них візерунки.