Блог вчителя трудового навчання (дівчата) та технології

                                                  5 клас

Тема. Конструкційні матеріали. Добір інструментів та матеріалів для виготовлення м’якої плоскої іграшки. Виготовлення лекал і розкроювання деталей іграшки

На попередньому уроці ви намалювали ескіз улюбленої іграшки

Мотивація навчальної діяльності

 З самого дитинства вас супроводжують різноманітні іграшки, але саме найулюбленішими є м’які іграшки. Саме сьогодні ми з вами розпочнемо виготовляти м’яку іграшку своїми руками. Але виготовлення будь-якого виробу це складний процес і тільки від якості виконаної роботи залежить якість готової іграшки. Неточності, допущені під час розкрою з недбалості чи браку знань часто неможливо виправити в подальшій роботі. На цьому уроці ви навчитесь самостійно і якісно розкроювати деталі іграшки. Виготовлення будь-якого виробу вимагає дотримання певної послідовності (технології). Від цього залежить відповідність виробу його естетичним та функціональним вимогам. Для того, щоб швейні вироби були красиві, зручні в користуванні, необхідно в першу чергу дотримуватися правил розкроювання тканини. Помилки, допущені під час розкроювання виробу, не завжди вдається виправити. Тому під час розкроювання намагайтеся бути максимально уважними і точно дотримуйтеся правил розкрою.

Повторимо технологію виготовлення м’якої іграшки.

(Виготовлення м'якої іграшки складається з кількох етапів:

вибір ескізу;
виготовлення лекал;
підбір матеріалу;
розкрій деталей;
З’єднання деталей крою; 
Набивання іграшки наповнювачем.
збирання конструкції ( якщо іграшка складається з деталей крою);
остаточне оформлення роботи (оздоблення іграшки).

Основні матеріали для деталей іграшки.

 Штучне хутро з ворсом різної довжини – коротким, середнім, довгим (натуральнее хутро можна використовувати в окремих деталях чи для оздоблення).

Різноманітна тканина – з натуральних та хімічних волокон, різна за будовою та оздобленням; бажано, щоб зрізи тканини не сильно осипалися. Розмір клаптиків залежить від розміру деталей – іноді шматочки тканини із сірникову коробочку стають у нагоді.

Шматочки білої, чорної та кольорової шкіри – натуральної та штучної– згодиться пара від загубленої пальчатки, місцями потертий широкий пояс, уцілілі шматочки старої сумки, халяви  старих осінніх чобіт тощо.

     Оздоблювальні матеріали .

Відрізки різноманітних стрічок, мережива, тасьми, резинки тощо.

Фурнітура – різні гудзики та намистини; непотрібна біжутерія – кліпси, підвіски, ланцюжки тощо.

Нитки вишивальні та для в’язання.

     З’єднувальні матеріали.

Нитки швейні – міцні, краще армовані, різних кольорів (щоб добирати під колір тканини).

Клей – ПВА, ТИТАН, плавкий силиконовий клей.

     Наповнювач.

Синтепон, поролон, синтепух, холлофайбер (найбільш екологічний матеріал, використовується для наповнення диванних подушок). Можна використати інші обємні матеріали – вату, обрізки тканини – але тоді іграшка буде важкою та не такою мякою на дотик. Перших ведмедиків, взагалі, заповнювали деревяними ошурками.

Обираючи матеріали для конкретної іграшки, потрібно визначити вимоги до виробу та обрати матеріали з відповідними властивостями.

Іграшки для маленьких дітей повинні, в першу чергу, бути безпечними – міцними, екологічно чистими, легко пратися; також вони повинні бути естетичними та недорогими. Таким вимогам відповідають натуральні тканини – бавовняні та лляні; наповнювач – холлофайдер; очі, носик та ротик іграшки краще вищити нитками (гудзики та намистинки маля може відірвати); проволочний каркас краще не використовувати взагалі.

Інша ситуація з декоративними  та колекційними іграшками – тут головною вимогою є естетичнічть, далі екологічність та міцність, а вже потім економічність. Для таких іграшок можна використовувати різноманітні мареріали – як натуральні, так і хімічні, доцільне оздоблення та фурнітуру, клейові зєднання, каркаси.

Погляньте навколо, пошукайте гарненько, попитайте маму й бабусю, і ви побачите, скільки різних матеріалів для роботи можна знайти у вашій домівці. Це всякі клаптики— залишки тканин і хутра — та старі речі: непотрібна зимова шапка, комір від потертого маминого пальта. Він хоч і ви­ношений, але з нього ще можна повирізати непогані шматочки. А саме пальто? Це теж чудовий матеріал для іграшок. А батьків фетровий капелюх? Дарма, що він побитий міллю — почистивши і випрасувавши, його цілком можна пустити в діло. А сестрич­чині рожеві повзунки? З них вийдуть гар­ненькі голівки для ляльок.

Бачите, як багато потрібних речей ви од­разу ж розшукали. Тільки це ще не все. Перш ніж узяти їх в роботу, треба трохи потрудитися: як слід все почистити або ви­прати, випрасувати, розчесати.

Штучне хутро легко переться й розчісу­ється. Фетровий капелюх треба розрізати на три-чотири частини і випрасувати через вологу тканину, а пальто чи інший одяг розпороти, почистити чи випрати деталі  і також старанно випрасувати.

Виготовлення лекал викрійок.

Викрійку найкраще робити з картону, тому що тверді лекала щільніше прилягають до матеріалу, їх легше обводити, вони більш довговічні.

Скопіюйте викрійки на кальку, попередньо скріпивши їх з аркушом викрійки скрепками для уникнення зсуву.

На аркуш картону накладіть аркуш копіювального паперу, а зверху прикріпіть скріпками кальку з намальованими на ній викрійками.

Простим олівцем або кульковою ручкою обведіть викрійки по контуру. На картоні утвориться копія викрійки. Нанесіть на викрійку всі позначення і надписи (назва деталей і їх кількість).

Виріжте лекала та покладіть їх у конверт. На конверті напишіть назву іграшки. Зберігаючи лекала, можна зшити таку ж м'яку іграшку ще раз, не витрачаючи час на виготовлення лекал.

       Розкроювання тканини – це процес вирізання деталей виробу із тканини. Вирізані деталі називають кроєм або деталями крою.

       Розкрій швейних виробів складається із таких етапів: (учні записують у зошитах).

Підготовка викрійки до розкроювання.

Підготовка тканини до розкроювання.

Розкладання викрійки на тканині.

Крейдування.

Розкроювання деталей.

Контроль якості крою.

Правила розкрою деталей.

Пригадайте відомі вам правила розкроювання виробів.

Оглянути тканину на наявність дефектів, Визначити напрямок малюнку, напрямок ворсу, напрямок нитки основи (як саме?)

Розкроювати парні деталі краще у подвійній розкладці тканини, але у випадку невеликих та окремих шматочків тканини всі деталі доведеться розкроювати в одинарній розкладці. Не забувайте для парних деталей перевернути лекало (заздалегідь пронумеруйте його сторони )

Деталі з хутра, пальтової тканини, мілкі деталі, що не вивертаються, а зшиваються з лицьового боку, викроюємо без припусків на шви.

Деталі з сипкої, тонкої тканини викроюємо з припусками 0,5-1 см.

Спочатку розкладаємо і обкрейдовуємо великі деталі іграшки, потім малі. Обов’язково перевіряємо наявність всіх основних та декоративних деталей. У випадку нестачі матеріалу перевагу віддаємо основним деталям.

Вирізайте деталі виробу гострими ножицями з дотриманням правил безпеки праці. Врахуйте особливості роботи з хутром.

Вправи для очей

Практична робота(16хв).

Зміст завдань.

Виготовлення лекала іграшки:

Завдання практичної роботи:

а) розглянути малюнки та викрійки іграшок, які до них пропонуються;

б) одержані від учителя викройки деталей  обраної іграшки прикласти до картону та акуратно обвести простим олівцем;

в) вирізати деталі ножицями  по наведених лініях:

г) підписати  лекала деталей іграшок за зразком, указуючи назву деталі та її кількість.

Підготовка тканини до розкроювання.

Визначити лицьовий і виворітний боки тканини, напрям нитки основи, напрям малюнка чи ворсу.

Перевірити, чи немає дефектів (дірок, спотворень малюнка, плям тощо). Дефекти відмічають крейдою з виворітного боку або ниткою контрастного кольору.

Відпрасувати тканину вздовж нитки основи.

Виконати настилання тканини («у згин», «у розгортку» або комбінованим способом). Вибір способу залежить від ширини тканини, розмірів деталей виробу, малюнка тканини тощо.

Вирівняти поперечний зріз тканини.

       Розкладання викрійки на тканині.

Розкласти великі, а потім дрібні деталі так, щоб залишалось менше відходів тканини.

Лекала викрійки приколоти до тканини шпильками. Вістря шпильок слід направляти в один бік.

       Крейдування.

Обвести викрійки крейдою точно по контуру тонкою суцільною лінією.

Відкласти припуски на шви (і підгин) пунктирною лінією.

Перенести всі контрольні знаки, за якими деталі крою потім з’єднують.

       Розкроювання деталей.

Розкроїти деталі точно по лінії припуску (пунктирна лінія). Викроюють спочатку великі деталі, а потім дрібні.

Тканину не можна піднімати і пересувати під час розкроювання.

       Контроль якості крою.

Перевірити наявність усіх деталей.

Перевірити наявність контрольних точок на деталях крою.

Витягнути шпильки, деталі викрійки зняти з тканини, сколоти краї деталей крою.

    Завдання: Виготовити лекала і розкроїти деталі іграшки