Блог вчителя трудового навчання (дівчата) та технології

                                                        10 клас

Тема. Значення символів притаманних видам декоративно-ужиткового мистецтва. Традиції використання кольорової гами під час виготовлення виробів декоративно-ужиткового мистецтва.

«Народне мистецтво наймогутніше, найхарактерніше, воно створене генієм усього народу за довгі віки існування нації.» Іван Гончар

Символ (з грецьк. — знак, прикмета, ознака) — умовне позначення будь-якого предмета, поняття або явища, що використовується для збереження і передавання інформації. Художній символ у декоративно-прикладному мистецтві використовується для збереження і передавання певної інформації, естетичних цінностей. Будь-який символ є образом, у якому завжди присутній певний зміст.

Символіка — сукупність символів, які використовує та чи інша група осіб, організація, громадське чи політичне об’єднання, держава та ін. Наприклад, державна символіка, олімпійська символіка, математична символіка, символіка звуків мовлення та ін. Символіка — це умовне вираження ідей, понять, почуттів (демонстрація фотозображень з різними символічними знаками).

Будь-яке зображення в українських орнаментах має своє символічне значення. Ви вже знаєте про види декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва України.

Проблемне запитання: - Чи звертали ви увагу, що ті самі зображення зустрічаються у вишивці та ткацтві, писанкарстві та різьбярстві? Які символи найчастіше зустрічаються в українських орнаментах? 

Найпоширенішим знаком, що використовували наші пращури при оформленні ваз, килимів, зброї, різьбленні по дереву, тиснені по шкірі, а також в архітектурі, має назву «давньогрецький меандр», або «безкінечник», Хвиляста лінія, що не має ні початку, ні кінця, символізує безкінечність і ритмічність руху води, життя, усього світу.     Прямо горизонтальна лінія означала Землю, це ознака повного спокою. Горизонтальними зигзагоподібними чи хвилястими лініями позначається Вода земна (річки, озера) – свідоцтво схвильованості. Це один із найдавніших символів українського фольклору. Вода в уявленнях предків була матір’ю. Гачкуватий хвіст, чи «триріг» - символ Вогню, чоловічої сили. Коло – символ Сонця. Воно може бути із крапками або хрестом всередені, а також у вигляді кола з променями, пізніше його зображують восьмипелюстковою розеткою або квіткою.. Птахи символізували настання весни, врожай та багатство. На думку стародавніх людей, пташка – посланець Бога на Землі, отож втілює в собі символи вічності, безсмертності душі.

Дерева з розлогими гілками означали родючість землі. Дуб – символ сили, захисту, довголіття, чоловічної мужності, вірності. Квадрат чи ромб, поділений на кілька частин із крапками в кожній, - символ засіяного поля чи садиби. Крапочки означають зерно, що має прорости. Найдивовижніший з усіх знаків-символів – зображення розгорнутої спіралі. Це символ зародження нового життя й вічного руху. Народні митці називають його «кучері» чи «завиток».     Одним із найцікавіших і приваблюючих образів є антропоморфне зображення, яке нагадує жіночу постать. Ця жіноча фігура символізувала Велику Богиню Життя, що охороняє, оберігає все живе на землі. Ії голову часто зображували у вигляді ромба, трикутника або кола, обрамленого квітами. Інколи рук у Богині-Берегині може бути чотири або шість, що робить зображення схожим на дерево, або нагадує літеру «Ж», що в кирилиці прочитується як «живіте», тобто символізує вічне продовження життя.  Особливо важливими для людини завжди були тварини й рослини. Людина вважала їх символами життя і здоров’я, урожаю і щастя, носіями магічної сили й оберегами її життя.     У будові всесвіту кожній тварині й рослині відводилось своє місце. Так виник образ дерева життя, який є уособленням єдності всього існуючого.

    Праобразом форм орнаменту завжди була природа. Знаки-символи, які зображували первісне - землю, воду, вогонь, сонце, зірки тощо були одними з найпоширеніших не тільки на всій етнічній території України. З'явилась універсальна міфологічна система - наднаціональна, єдина для багатьох народів світу.

Будь-яке зображення в українських орнаментах має своє символічне значення. Давайте з цим і познайомимося. Ви вже знаєте про види декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва України.

Недарма кажуть: «Без верби й калини — нема України». Верба та калина — найулюбленіші рослини українського народу. З давніх-давен українці шанували вербу. Часто в українському краєвиді можна побачити її схиленою над самою річкою. Казали: «Де верба — там і вода». І зараз гілочки верби, освячені в останню неділю перед Великоднем — Вербну, вважаються магічними. Існував звичай, коли матері по черзі «били» освяченими гілочками своїх дітей, примовляючи: «Не я б’ю — верба б’є: // Будь великий, як верба, // А здоровий, як вода, // А багатий, як земля!» З верби здавна виготовляли національні музичні інструменти: кобзи, бандури, сопілки, а також меблі, ложки, човни. Тому й в орнаментах люди зображали вербові гілочки та цілі дерева (Дерево Життя). Без калини також не можна уявити життя традиційної української родини. У сиву давнину калину пов’язували з народженням Усесвіту, з вогненною трійцею (Сонце, Місяць, зорі). Тому й свою назву вона бере від давньої назви Сонця — Коло. Оскільки ягоди калини червоного кольору, то стала вона символом крові й невмирущого роду. Через це дівочі сорочки, весільні рушники рясно прикрашені її пишними гронами. Кажуть, що в калині материна любов і мудрість: кущ — це сама мати; цвіт, ягідки — діти.

   Дуб і калина — мотиви, які найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках, поєднуючи в собі символи сили та краси — сили надзвичайної, краси невмирущої. Дуб вважали священним деревом, він уособлював Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку та життя. Про це ми вже говорили, коли розглядали символи писанок і згадували про зображення дубового листя. Отже, у вишиванці із зображенням дубового листя хлопці й молоді чоловіки мають на собі чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.

    Здавна на українських землях освячували мак, ним же обсівали людей та худобу, адже вірили: мак має чарівну силу, що здатна захистити від усілякого зла. Ця ніжна трепетна квітка несе пам’ять роду. Дівчата, у чиїй родині були загиблі, з любов’ю та сумом вишивали візерунки маку на сорочках, голови ж прикрашали віночками з семи маків, присягаючи цим зберегти та продовжити свій рід. Сад-виноград — це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка ростить і плекає дерево їхнього роду.

    Ми вже говорили, що у писанкарстві часто зустрічаються зображення тварин. І такі символи називаються зооморфні. У вишивках також є зооморфні (тваринні) орнаменти, на яких зображуються кінь, заєць, риба, жаба; птахи — півень, сова, голуб, зозуля; комахи — муха, метелик, павук, летючі жуки.

 Солов’я та зозулю вишивають на дівочих рушниках. Цих пташок частіше розміщували на гілках калини, що є символом продовження роду.

Павичі — дуже важливі птахи, їх завжди зображують на весільних рушниках і часто над ними розташовують вінок або вінець. Пава — це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію життя, тому вона птах сімейного щастя.

Молодят символізують соколи, голуби й півні. Характерною рисою весільного рушника є розташування птахів голівками один до одного. Вони або тримають у дзьобах ягоди калини, або сидять у корінні дерева — символ нової родини.

Ластівка — цей птах завжди несе добрі звістки. Саме вона піклується про те, щоб людина не пропустила сприятливої пори для створення родини й зміцнення господарства.

Випереджальне завдання: Знайти та написати про творчість народних майстрів України