10 клас
Тема. Значення символів притаманних видам декоративно-ужиткового мистецтва. Традиції використання кольорової гами під час виготовлення виробів декоративно-ужиткового мистецтва.
«Народне
мистецтво наймогутніше, найхарактерніше, воно створене генієм усього народу за
довгі віки існування нації.» Іван Гончар
Символ (з грецьк. —
знак, прикмета, ознака) — умовне позначення будь-якого предмета, поняття або
явища, що використовується для збереження і передавання інформації. Художній
символ у декоративно-прикладному мистецтві використовується для збереження і
передавання певної інформації, естетичних цінностей. Будь-який символ є
образом, у якому завжди присутній певний зміст.
Символіка — сукупність
символів, які використовує та чи інша група осіб, організація, громадське чи
політичне об’єднання, держава та ін. Наприклад, державна символіка,
олімпійська символіка, математична символіка, символіка звуків мовлення та ін.
Символіка — це умовне вираження ідей, понять, почуттів (демонстрація
фотозображень з різними символічними знаками).
Будь-яке
зображення в українських орнаментах має своє символічне значення. Ви вже знаєте
про види декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва України.
Проблемне
запитання:
- Чи звертали ви увагу, що ті самі зображення зустрічаються у вишивці та
ткацтві, писанкарстві та різьбярстві? Які символи найчастіше зустрічаються в
українських орнаментах?
Найпоширенішим
знаком, що використовували наші пращури при оформленні ваз, килимів, зброї,
різьбленні по дереву, тиснені по шкірі, а також в архітектурі, має назву
«давньогрецький меандр», або «безкінечник», Хвиляста лінія, що не має ні
початку, ні кінця, символізує безкінечність і ритмічність руху води, життя, усього
світу. Прямо горизонтальна лінія означала Землю, це
ознака повного спокою. Горизонтальними зигзагоподібними чи хвилястими лініями
позначається Вода земна (річки, озера) – свідоцтво схвильованості. Це один із
найдавніших символів українського фольклору. Вода в уявленнях предків була
матір’ю. Гачкуватий хвіст, чи «триріг» - символ Вогню, чоловічої сили. Коло –
символ Сонця. Воно може бути із крапками або хрестом всередені, а також у
вигляді кола з променями, пізніше його зображують восьмипелюстковою розеткою
або квіткою.. Птахи символізували настання весни, врожай та багатство. На думку
стародавніх людей, пташка – посланець Бога на Землі, отож втілює в собі символи
вічності, безсмертності душі.
Дерева
з розлогими гілками означали родючість землі. Дуб – символ сили, захисту,
довголіття, чоловічної мужності, вірності. Квадрат чи ромб, поділений на кілька
частин із крапками в кожній, - символ засіяного поля чи садиби. Крапочки
означають зерно, що має прорости. Найдивовижніший з усіх знаків-символів – зображення
розгорнутої спіралі. Це символ зародження нового життя й вічного руху. Народні
митці називають його «кучері» чи «завиток». Одним із
найцікавіших і приваблюючих образів є антропоморфне зображення, яке нагадує
жіночу постать. Ця жіноча фігура символізувала Велику Богиню Життя, що
охороняє, оберігає все живе на землі. Ії голову часто зображували у вигляді
ромба, трикутника або кола, обрамленого квітами. Інколи рук у Богині-Берегині
може бути чотири або шість, що робить зображення схожим на дерево, або нагадує
літеру «Ж», що в кирилиці прочитується як «живіте», тобто символізує вічне
продовження життя. Особливо важливими
для людини завжди були тварини й рослини. Людина вважала їх символами життя і
здоров’я, урожаю і щастя, носіями магічної сили й оберегами її життя.
У будові всесвіту кожній тварині й рослині відводилось
своє місце. Так виник образ дерева життя, який є уособленням єдності всього
існуючого.
Праобразом форм орнаменту завжди була
природа. Знаки-символи, які зображували первісне - землю, воду, вогонь, сонце,
зірки тощо були одними з найпоширеніших не тільки на всій етнічній території
України. З'явилась універсальна міфологічна система - наднаціональна, єдина для
багатьох народів світу.
Будь-яке
зображення в українських орнаментах має своє символічне значення. Давайте з цим
і познайомимося. Ви вже знаєте про види декоративно-прикладного
(декоративно-ужиткового) мистецтва України.
Недарма
кажуть: «Без верби й калини — нема України». Верба та калина — найулюбленіші
рослини українського народу. З давніх-давен українці шанували вербу. Часто в
українському краєвиді можна побачити її схиленою над самою річкою. Казали: «Де
верба — там і вода». І зараз гілочки верби, освячені в останню неділю перед
Великоднем — Вербну, вважаються магічними. Існував звичай, коли матері по черзі
«били» освяченими гілочками своїх дітей, примовляючи: «Не я б’ю — верба б’є: //
Будь великий, як верба, // А здоровий, як вода, // А багатий, як земля!» З
верби здавна виготовляли національні музичні інструменти: кобзи, бандури,
сопілки, а також меблі, ложки, човни. Тому й в орнаментах люди зображали
вербові гілочки та цілі дерева (Дерево Життя). Без калини також не можна уявити
життя традиційної української родини. У сиву давнину калину пов’язували з
народженням Усесвіту, з вогненною трійцею (Сонце, Місяць, зорі). Тому й свою
назву вона бере від давньої назви Сонця — Коло. Оскільки ягоди калини червоного
кольору, то стала вона символом крові й невмирущого роду. Через це дівочі
сорочки, весільні рушники рясно прикрашені її пишними гронами. Кажуть, що в
калині материна любов і мудрість: кущ — це сама мати; цвіт, ягідки — діти.
Дуб і калина — мотиви, які найчастіше
зустрічаються на парубочих сорочках, поєднуючи в собі символи сили та краси —
сили надзвичайної, краси невмирущої. Дуб вважали священним деревом, він
уособлював Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку та життя. Про це ми
вже говорили, коли розглядали символи писанок і згадували про зображення
дубового листя. Отже, у вишиванці із зображенням дубового листя хлопці й молоді
чоловіки мають на собі чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.
Здавна на українських землях освячували мак,
ним же обсівали людей та худобу, адже вірили: мак має чарівну силу, що здатна
захистити від усілякого зла. Ця ніжна трепетна квітка несе пам’ять роду.
Дівчата, у чиїй родині були загиблі, з любов’ю та сумом вишивали візерунки маку
на сорочках, голови ж прикрашали віночками з семи маків, присягаючи цим
зберегти та продовжити свій рід. Сад-виноград — це життєва нива, на якій
чоловік є сіячем, а жінка ростить і плекає дерево їхнього роду.
Ми вже говорили, що у писанкарстві часто
зустрічаються зображення тварин. І такі символи називаються зооморфні. У
вишивках також є зооморфні (тваринні) орнаменти, на яких зображуються кінь,
заєць, риба, жаба; птахи — півень, сова, голуб, зозуля; комахи — муха, метелик,
павук, летючі жуки.
Солов’я та зозулю вишивають на дівочих
рушниках. Цих пташок частіше розміщували на гілках калини, що є символом
продовження роду.
Павичі
— дуже важливі птахи, їх завжди зображують на весільних рушниках і часто над
ними розташовують вінок або вінець. Пава — це жар-птиця, що несе в собі сонячну
енергію життя, тому вона птах сімейного щастя.
Молодят
символізують соколи, голуби й півні. Характерною рисою весільного рушника є
розташування птахів голівками один до одного. Вони або тримають у дзьобах ягоди
калини, або сидять у корінні дерева — символ нової родини.
Ластівка — цей птах завжди несе добрі звістки. Саме вона піклується про те, щоб людина не пропустила сприятливої пори для створення родини й зміцнення господарства.
Випереджальне завдання: Знайти та написати про творчість народних майстрів України
Немає коментарів:
Дописати коментар